Так, знову були в Карпатах, знову їхали унікальний маршрут по зв'язці і по тривалості.
В суботу 26.06.2015 збори та ночівля в с. Пилипець. 

Кожен туди приїхав своїм маршрутом- я через с. Славсько

горами до перевалу Торунського та потім на с. Річка. Там добряче покатав слизькими тупиковими лісовозними маршрутами, потім видерся на перевал Прислоп де і заночував.

Так чи інакше, в неділю ми стартонули вивчати Боржаву, що минулого року нас не вітала гарною погодою. Лишили речі у Чайовні та зробили коло через г. Магура-Жиде, Граб, Стой, Великий Верх.

Повернулися до Чайовні, швидко пакувалися та спробували втікати від грози. Саме на підйомі на г. Магура-Жиде нас таки нагнав дощ, що додало цікавини. Далі г. Ополонок на ночівля біля джерела.

Наступного дня рушили далі Боржавою, пройшли до кінця і спустилися з г.Вала-Течера. 

В процесі, у Роми, став погано їхати мот, тому трохи щаманили з карбом.

Майже внизу, на кам'яному повороті ТТР-ка невдало наскочила та повисла на обламане дерево. Відірвало карбюратор та впускний патрубок.
Зняли, спустили, поїхали в Міжгір'я ночувати та думу думати як лагодити.

У вівторок полагодивши патрубок, стартонули на хребет Бовцарський Верх. На підйомі у Джебела догоріло зчеплення, спробували перекидати диски та почистити від запеченого на них мотюля. Мот зміг своїм ходом їхати асфальтом. Це був перший сход.

На ночівлю стали поруч з Вільшанським водосховищем після спуску вже знайомим звором.

У середу ранком доїхали до Колочави та пішли на хребет Квасний Верх, Красна.
На підйомі у мене пробило переднє колесо, далі у Віталіка на ТТр-ці відірвався трос зчеплення.

За горою Климова пішли на Усть-Чорну та повернули на Лопухове, з наміром проїхати перевал Легіонів, стали на ночівлю перед штурмом.

В четвер все ще падав дощ. Пішли на штурм слизького підйому. 

Перевал Легіонів вітав нас хмарами та дощиком.

З перевалу спустилися до с.Бистриця та рушили до Манявського водоспаду лайтовим треком, як я вважав.

Не доїхали та добряче замахалися, вирішили швиденько махнути до Ясінів.

Повернулися до Бистриці та почали шукати дорогу на г.Плоська. Далі був підйом, пошуки у хмарах, дощ та дріфт вниз у Ясіня. Ближче до опівночі ми таки приїхали та насилу знайшли де переночувати.

У п'ятницю всі просипалися важкувато, давався взнаки вчорашній день. Макс вирушив додому, а ми в трьох рушили до Рахова, до Гени( Толстяк) з добряче помучаними мотами. 
Причиною незвичного звуку мого мота став відірваний шматок аірбоксу, разом з бризговиком аморту. У ТТР-ки майже відламався підрамник, а у Маріка вже звично відламалося кріплення багажника. Загалом, я к і планувалося, дньовку ви провели приводячи моти до задовільного технічного стану.

В суботу ми стартонули вивчити новий маршрут на Свидовець, що і зробили доволі вдало.

Погода радувала. 

Нажаль, на озері Догяска, Віталік на ТТР-ці невдало штурмував горку поруч з озером і впав з добрячої висоти, результатом стало пошкодження ключиці.

Після обезболюючого уколу він зміг самотужки, як ми це назвали ”режим зомбі” доїхати до Драгобрату та спуститися до Ясінів до лікарні. Про стан медичної допомоги ви самі все знаєте.

Віталік оперативно взяв того ж дня білети до Львова, а потім до Дніпропетровська, мот поки лишився у Рахові. Ми ж піднялися до тур.приюту Перелісок, у якому ночували учасники джиперської тусні, шо організовував Гена

Приперлися ми ближче до опівночі.

У неділю, вже в двох, з Рахова ми рушили в сторону кордону: г.Щавник, Регеска, з розвідкою нових треків. Заночували поруч з г. Чурус.

Роз’їхалися ми з Маркіяном у с.Устерики. Він у напрямку Львова, я рушив у с.Нирків.

Загалом було багато цікавого- складні погодні умови, підйоми та спуски вище середнього рівня складності, пересування вздовж річок в обох напрямках, броди, калюжі, каміння.